Ласкаво просимо на наш сайт!!!
Для Вас - усе про фестивалі, концерти в Україні, Львові, музику, концерти та мистецькі події.

26 липня 2011  12:30    Віталій Kreslav Боротьби

Найпотужніший етнічний фестиваль літа - "Підкамінь - 2011"

22-24 липня у селищі Підкамінь Бродівського району Львівської області відбувся 5-й етнофестиваль “Підкамінь-2011". Близько 3000 людей, за моїми підрахунками, зібралися у сонячну погоду на енергетичному ландшафті мальовничого села Підкамінь, щоби підтримати це свято щирої української музики та культури. На сцені Підкаменя виступали: «Гайдамаки» (Київ), «АтмАсфера» (Київ), «КораЛЛі» (Івано-Франківськ), «Дримба Да Дзиґа» (Київ), "Тінь Сонця" (Київ), «Русичі» (Білгород-Дністровський), «Оратанія» (Львів) та багато-багато інших... Регулярність руху, дешивизна проїзду, майданчики для дітей, смітники та туалети стали великим жирним плюсом у проведенні трьохденного дійства, головною метою якого є привернути увагу молоді до пам'яток архітектури та популяризувати українське - від сучасної фолькової пісні до національного одягу.





Вже у перший день автобуси та маршрутки заполонили проїзджу частину дороги і зупинялися біля самого фестивального поля, поповнюючи кількість гостей щоразу. Гості із різних куточків України вільно розбивали табори в гігантському наметовому містечку, що простяглось буковим лісом та полем вниз від сцени аж до джерела. "Не було в Підкамені де яблуку упасти", - повідають місцеві жителі. Побачити знайомих або відомих осіб було природнім явищем, що свідчить про неабияку увагу до фестивалю серед нації.





Напередодні свята громадський оргкомітет етнофестивалю запевнив: "докладемо максимальних зусиль, аби найбільший етнофест Західної України можна було назвати безалкогольним". Та, на жаль, це залишилося лише обіцянкою - пиво продавалося всюди і пилося завжди, причому в необмежених кількостях. Не обійшлося й без наркотиків, було затримано трьох хлопців, у яких вилучили кілограм наркотичних речовин рослинного походження. Затриманих одразу передали до Бродівського РВВС.





Незмінним атрибутом фестивалю був Камінь, звідки й пішла назва селища (під каменем). Люд постійно вештався на гору до нього - 16-метрової кам'яної глиби із кам`яними давньоруськими могилами-хрестами у підніжжі. Враження, наче хтось із Богів бавився ним та ненароком впустив з рук. Один переказ розповідає про богатиря, котрий приніс із гір скелю та поклав її на цьому місці, інший - про чорта, який розлютився на монахів, що з'явилися в Підкамені і вирішив роздавити монастир каменем - відірвав в Карпатах від Тустані скелю та кинув, як раптом прокричав півень, зірвалась каменюка з чортового мізинця тому і впала не на монастир, а поруч.





Завдяки МНС-івцям, які забезпечили народ канатом і страховкою, за певну платню можна було відчути себе справжнім екстрималом і безпечно видертись на скелю. А на вершині майорів величезний синьо-жовтий стяг та безмежні простори довкола, що будили у душах гостей пам'ять про ту велику козацьку Україну, яка ходила брати Константинополь і Москву, громила польських шляхтичів. По закінчені свята територію біля Каменя прибирали хлопці і дівчата - волонтери фестивалю. Камінь-велет - незмінне місце зустрічі шанувальників фестивалю.





В далині, на ще вищому пагорбі – розкинувся ренесансовий монастир Домініканців XVІІ ст, де найбільшу увагу серед відвідувачів привернули автентичне розп'яття Ісуса Христа, яке збереглося ще з часів заснування храму та фігура Матері Божої в дворі монастиря, котра останнім часом почала висвітлюватись, як кажуть очевидці. Оглядати місце можна було до вечора: монастирські келії, оборонні споруди, земляні вали, коринфські колони тощо. Старші жителі повіли мені легенду про золоту корону Яна Собеського, закопану десь в околицях замку та лабіринти, які, начебто, ведуть від монастиря аж до самого села. Недарма Львівщина належить до найдавніших та найпрекрасніших регіонів Галицької землі.





З монастирського пагорбу Рожаниця, що трохи нагадує місцевість фентезійного Хогвартсу, відкривається надзвичайна картина - одинокий, притягуючий око, чудернацький камінець-велетень стоїть на лисій горі, і, наче батька, обгортає його тисячний натовп...





Допоки одні приймали "шокотерапію" під сценою, інші брали участь у спортивних змаганнях, атракціях та конкурсах, покуштували національної кухні та випили ароматного трав'яного чаю в наметі "Алхімік". Поруч вишикувались ремісники із різних сіл та міст України, демонструючи свій крам - унікальні роботи з дерева, заліза, каменю та шкіри. Охочі постріляти з луку підходили до хлопців з клубу історичної реконструкції та фехтування "Паладін", що розмістилися у середньовічних наметах неподалік від Чортового Каменю. Там їх чекали набиті тирсою мішки, прив'язані до дерев'яної перекладини. Саме звідси час-від-часу і сурмили у ріг, що нагадувало мичання бика. "Приїжджаємо сюди й взимку, тоді коли нікого тут немає і проводимо лицарські бої та турніри для себе", - поділився у інтерв'ю голова клубу. Лицарство для них не тільки хобі, але й життєве кредо: "Якщо ти лицар, то будь ним й в житті". Усі аксесуари для сереньовічної боротьби - мечі, списи, обладунки та батоги "паладіни" виготовляють власноруч.





Досі пригадую "Л"-подібну печеру, така собі брама-портал, висотою в двоповерховий будинок, крізь яку проходиш і потрапляєш в зовсім інший світ - щось на кшталт помешкання мамонта - тут холодно, просторо і затишно. Багато хто боявся сюди заходити. Печера ця як точка обнулення в людській свідомості. Забуваєш на мить хто ти і всі спогади пов'язані з тобою кудись щезають, натомість здобуваєш могутній спокій. Тут Ти - ніщо, бо Ти - це Бог, простір. Давні слав'яни використовували печеру в ритуальних цілях, про що свідчать численні ніші та відгалуження продовбані у стінах.





Занудьгувати у Підкамені було просто неможливо. Веселі чоловічки у солом'яних вінках, пишногруді дівчата у вишиванках, панківські бої в болоті, релаксація з мантрами біля озера, танці, сміх, безсонні ночі, ватра... Підкамінь п'янив, надихав та налаштовував нас на майбутні подвиги. Бракувало тільки батарейок, які люди нервово шукали для своїх фотоапаратів, знаючи, що то буде один з найяскравіших їхніх спогадів літа. Гострі враження та відчуття переповнювали кожного, хто завітав у цей пречудовий край.





Перед нами постав ще один прообраз тієї незвичайної, тієї давньої і талановитої, безумовно романтичної Руси-України, по якій колись скакали наші пращури - українські козаки, рубалися з татарами хоробрі вої-русичі, єдналися із душами предків давні волхви-цілителі. Важко написати враження від Підкаменю в одній статті. Це велике дослідження, яке вимагає часу, причому не один рік. Тут є, що вивчати, є на що подивитися, є, що показати зарубіжним історикам. Підкамінь - це маленька країна та надзвичайно мальовнича природа, справжній заповідник в душі кожного свідомого українця. Фестиваль вдався на славу, однак хотілося б, щоб в майбутньому було поменьше всякого алкоголю та наркотиків і більше мистецтва, конкурсів для дітей, щоби цей фестиваль був основним не тільки для молоді, але й для всієї великої української родини.





Хай Вам щастить!

Джерело: http://vkontakte.ru/note96911347_11212673